«Герої поряд»
Україна – країна героїв. За довгу історію у нас були і великі князі, і хоробрі козаки, і відчайдушні захисники. Щоб перерахувати усіх наших героїв, нам би не вистачило і стометрового аркуша паперу.
Схід України палає кривавим вогнем. Цілісність країни намагаються знищити сепаратисти та іноземні окупанти. В цей нелегкий час патріоти об'єднуються задля збереження єдності своєї Батьківщини.
На Сході України триває війна. І хоч би хто там не казав, що стрілянина припинилась, що кількість вбитих під час перемир’я зменшилася в рази — ми всеодно знаємо, що війна іде, що вона не закінчилась і не закінчиться ще довго. Про це нам красномовно говорять дії волонтерів, які невтомно збирають теплі речі для вояків, та останні закупівлі одягу для бійців, проведені Міністерством оборони України.
А на війні, як на війні: втрати, поразки, перемоги, відчай, розпач і сподівання…Ціле плетиво людських емоцій та бажань. Серед яких одне, мабуть, найбільш вагоме — перемогти та вижити…
Сьогодні ми коротко згадаємо героїв, які поряд з нами.
Роман Ільяшенко, якого розшукували рідні, близькі та волонтери, поплатився своїм життям у бою під Іловайськом – 30 серпня боєць попав під шалений обстріл російських сепаратистів і з того часу на зв’язок не виходив.
Хлопець служив у 2-му батальйоні 51-ї механізованої бригади артилерійського самохідного дивізіону. Роман Ільяшенко – майстер спорту та чинний володар Кубку України з фрі-файту. Кажуть, час вимірюється не лише годинами чи роками. Універсальним мірилом є Пам’ять. Звичайна людська Пам’ять… Є вона – і час не в змозі стерти з лиця ту чи іншу подію, безсилий знищити імена учасників та очевидців сьогоднішньої війни із російськими сепаратистами.
Наді́я Ві́кторівна Са́вченко (* 11 травня 1981, Київ) — українська військова[1], штурман-оператор вертольота Мі-24 16-ї окремої бригади армійської авіації Сухопутних військ Збройних Сил України, старший лейтенант[2]. Герой України (2015).
На початку липня 2014 р. опинилась на території Росії і звинувачена у вбивстві російських журналістів, хоча перед тим була захоплена та ув'язнена проросійськими сепаратистами, активну співпрацю з якими офіційна влада Росії не визнає. Рішенням ПЦ «Меморіал» Надія Савченко офіційно визнана політичним в'язнем. Під час війни на сході України 2014 року брала участь в антитерористичній операції як доброволець батальйону «Айдар».[13]При цьому залишалася діючим офіцером ЗСУ, беручи участь в АТО в межах двох відпусток. Водночас написала рапорт на звільнення зі Збройних сил України.[14]
Брала участь у боях біля селища Металіст під Луганськом, де, йдучи за пораненими, потрапила в полон терористів 18 чи 19 червня.
Говорячи про Героїв, які поряд не можна не сказати теплого слова про Ігоря Кічковського. Тато нашої Лізи Кічковської жив спокійним життям. Люблячий батько, добропорядний сім’янин, майстер ремонтних робіт. Він працював на благо своєї сім’ї, любить своїх донечок та дружину. Аж раптом, увірвалося в життя кожної української родини слово «війна», «АТО». Не вагаючись Ігор Кічковський відгукнувся на заклик Батьківщини. Його призвали до лав армії. Служить на ІІ лінії в Северодонецьку. Стоїть на блок постах, охороняє наш з вами спокій. Він там, щоб ми з вами щодня прокидались в спокої. Зараз тато Лізочки приїхав додому на коротку відпустку, лише 20 днів і знову повернеться на захист нашої Держави та нашого спокою. Ми щиро йому дякуємо і бажає всього самого хорошого.
Немає коментарів:
Дописати коментар