неділю, 28 листопада 2021 р.
Бінарний урок пам’яті жертв Голодомору
на тему:
«Запали свічу пам’яті»
Підготувала:
учитель початкових класів
Чортківської ЗОШ
І-ІІІ ступенів №6
Бурдяк Ірина Романівна
м. Чортків
2021
Тема. «Запали свічу пам’яті».
Мета. Ознайомити
учнів із страшними подіями 1932-1933 років, показати причини й наслідки Голодомору;
виховувати співчуття, людяність, патріотизм, усвідомлення себе частинкою
української історії.
Обладнання. Композиція на
столі: горщик з пшеницею, 2 картоплини,
свічка, чорна хустка, яблуко, колоски пшениці, вишитий рушник; картки:
для написання есе, для створення асоціативних кущів та хмари слів;
Використанні матеріали:
1. Пісня «Свіча». Оксана Білозір. https://www.youtube.com/watch?v=LrF5jgEav5U
2.
Шаблон розфарбовки. https://www.facebook.com/photo/?fbid=965292460725979&set=gm.938356010417626
3. Запали свічку пам'яті (Всеукраїнська акція до Дня пам'яті жертв Голодомору)
https://www.youtube.com/watch?v=trU1OtPmKEM
Хід уроку
І.
Повідомлення теми уроку.
- Сьогодні ми поговоримо про цінність життя
та згадаємо пам’ять жертв Голодомору.
Як важко прожити
людині без шматочка хліба! Згадаймо 1932-1933 роки...
Це було не стихійне лихо, а цілком спланований
Голодомор. Становище в країні було катастрофічним.
Візьму я в руки хліб духмяний,
Він незвичайний, він святий,
Ввібрав і пісню, й працю в себе,
Цей хліб рум'яний на столі.
Йому до ніг вклонитись треба,
Він - скарб найбільший на землі.
ІІ.
Актуалізація опорних знань.
-
Діти, що ви знаєте
про хліб? Давайте ми трішки попрацюємо. У кожного з вас є на парті аркуші, ваше
завдання створити:
1.
Створення хмари слів
( іменників) до слова «Хліб»
(батон, булка,
хлібчик, рогалик, плетінка, сухарі,…).
2.
Створення
асоціативного куща прикметників до слова «Хліб»
(свіжий,
запашний, смачний, білий, житній, черствий, …).
3.
Створення
асоціативного куща дієслів до слова «Хліб»
(їсти, пекти, шанувати,
смакувати, вирощувати, …).
Діти зачитують
виконанні завдання.
4.
Бесіда «Від зернини
до хлібини».
- Повага
до хліба склалася в народі давно. В урочисті дні або під час знаменних подій люди клали на
почесне місце коровай. У давніх обрядових піснях хліб звеличували як основу
добробуту селянина, виконавці обряду бажали господареві достатків, щедрого врожаю. Спробуємо із вами відтворити дорогу
хлібини на наш стіл.
(Оранка землі, посів зерна, проростання, ріст,
колосся, жнива, сушіння зерна, млин , борошно, тісто, буханка, піч, прилавок
магазину, на стіл).
ІІІ. Робота над темою уроку.
- Щорічно в четверту суботу
листопада українці вшановують пам’ять про жертв Голодомору 1932-1933рр.
Погляньте, що ви бачите на столі? Колоски – це печальний символ
Голодомору. «Закон про п'ять колосків» з'явився в 1932 році.
Тоді Сталін підписав указ, який передбачав мінімум 10 років в'язниці, максимум
– розстріл, за крадіжку з колгоспів. Прозвали його "Законом
про п'ять колосків" тому, що навіть
кілька зібраних без дозволу колосин приводили
до розстрілу.
1. Перегляд
відео «Запали свічку пам'яті «(Всеукраїнська акція до Дня пам'яті жертв
Голодомору)
https://www.youtube.com/watch?v=trU1OtPmKEM
- Багато хто виживав, поїдаючи мертвих тварин: котів, собак, птахів, пацюків,
навіть деяких жуків. Крім
цього, люди харчувалися рослинами: кропива, листя деяких дерев і навіть їх
кора. Були зареєстровані численні випадки
канібалізму.
За весь час голодомору загинуло приблизно 3 –
3,5 мільйони людей. А взимку вмирали частіше: 24 особи у хвилину.
Голодомор – масовий, штучно
організований голод, влаштований комуністичним режимом, шляхом насильного
вилучення продовольчих запасів в селян, яке поєднувалось із широкими репресіями
проти різних верств населення. Голодом було вбито мільйони людських життів.
Страшні обставини злочину унеможливлюють встановлення точної кількості смертей
невинних людей та поіменного списку жертв.
Важко говорити про ті
страшні часи. Але письменники, долаючи біль і розпач, бралися до пера, щоб
розповісти читачам про страшний Голодомор. Багато віршів, оповідань, новел
написано на цю болючу тему.
2. Розповідь учителя.
Голодомор – біда, яка торкнулася майже кожної сім’ї. Не
оминула ця трагедія й мою родину.
Моя мама була пізньою дитиною в
сім’ї. Вона народилася, коли її неньці було 42 роки. Саме моя бабуся була
свідком цієї трагедії, геноциду українського народу. Їй було 9 років, коли сталася ця історія. Жили вони у селі Томашівка,
Дунаєвецького району, Хмельницької області, як тоді казали, за Збручем. Їхня
сім’я колись була заможною, дідусь, свого часу, був писарем царської армії, але
голод і їх не оминув. З сім’ї, в якій було багато дітей, залишилася живою лише
моя бабуся, однак ціною життя дідуся. У той час було дуже важко знайти
їжу. Мама моєї бабусі була дуже справедливою жінкою, всі харчі, які були в
сім’ї, ділила порівно між усіма членами родини. Їжі було мало, але вона бодай допомала прожити довше. Однак, не
всім. Один за одним вмирали родичі моєї бабусі. Живими залишилися лише мама,
тато та Надійка - моя бабуся. Її ненька продовжувала ділити порівно між
ними трьома харчі, а щоночі плакала й
розуміла, що їхня смерть вже близько. Одного разу Надійка з мамою прокинулися вранці і побачили, що тато спух з
голоду й помер. Вони гірко плакали. Коли його готували до поховання, то
побачили, що у подушці, на якій він спав,були заховані сухі скибки хліба, які мама так дбайливо
ділила порівно між ними. Тато моєї бабусі їх не їв, а ховав, щоб ціною своєї
смерті продовжити життя любих жінок - дружини та доньки. Якої це сили волі була
людина, що будучи дуже голодним, не доторкнутися до скоринки хліба, а залишити
його для своїх найрідніших.
Пізніше, коли кордони між
областями не так контролювали (їх контролювали для того, щоб мешканці однієї
області не переходили в іншу у пошуках їжі, і таким чином не рятувалися від
голоду), моя бабуся, дев’ятирічна дитина, йшла в нашу Тернопільську область у пошуках
продуктів. Як я вже казала, вона була із заможної сім’ї, тому йшла обмінювати кращий одяг свого вже
покійного батька хоч на якісь харчі. Найяскравішим для неї був похід у містечко Копичинці, бо саме там вона
найбільше отримувала квасолі, картоплі й зерна, в обмін на голіфе (штани) свого
покійного батька. Чому саме дівчинка дев’яти років, а не її мама йшла так
далеко на обмін продуктів? Відповідь проста: вона маленька, худенька дитина і
на неї просто не звертала увагу сторожа на лінії розмежування областей.
-
Думаю, схожа історія
є в кожній родині, яка вижила у той важкий, голодний час.
4. Перегляд відео «Свіча». Оксана Білозір. https://www.youtube.com/watch?v=LrF5jgEav5U
IV. Узагальнення знань учнів.
-
Після всього почутого
й побаченого давайте напишемо невеличке есе.
1. Написання есе на
тему: «Хліб потрібно берегти. Чи погоджуєшся ти з цією думкою?».
Кілька охочих учнів зачитують усім своє есе.
V. Рефлексія.
- Узагальнивши все почуте, побачене та прочитане
сьогодні, пропоную вам оживити розфарбовку «Пам’ятаємо 1932-1933рр.»
Шаблон розфарбовки https://www.facebook.com/photo/?fbid=965292460725979&set=gm.938356010417626
V. Підведення підсумків
- Ви
щасливі діти, які маєте що їсти, у що вдягнутися. Батьки виконують ваші
забаганки. Вітрини магазинів ломляться від різноманіття продуктів на будь-який
вибір і смак. Вам важко уявити, як це не мати в хаті хліба, як ділити дрібний
шматочок на всіх.
Дорогі
діти, я бажаю вам ніколи не стати свідками таких страшних подій, як Голодомор. Щоб у ваших оселях завжди був
достаток. Я хочу, щоб ви цінували те, що маєте, і пам’ятали про ті страшні
події в історії нашого народу 1932-1933 років. Нехай Голодомор ніколи більше не
повториться. Миру нам і злагоди в країні!
Підписатися на:
Дописи (Atom)